Українське мистецтво - традиції та сучасність

продовження 2

Часова межа 1991 року, принципова в суспільно-політичній історії країни, в ЇЇ мистецькому поступі є досить умовною. Мистецтво і цього разу виявилося здатним випередити час, чи не першим відгукнутися на суспільно- культурні зміни, які відбулися в країні в середині 1980-х років, а то й стимулювати їх. Саме тоді, в роки "перебудови", коли було зламано довготривалі ідеологічні кордони, знято радянські політико-пропагандистські настанови, розпочався новий період у розвитку вітчизняного мистецтва. На художню сцену повернулися досі заборонені, відкинуті чи забуті традиції, явища, імена, твори — від заново відкритих українського бароко та авангарду початку XX ст. до андер-граунду 1950—1980-х років, що десятиліттями зберігали художні вартості попередніх епох. Після тривалої відокремленості від світового художнього простору українське мистецтво активно підключилося до його проблематики, наздоганяючи втрачене, творчо переосмислюючи інші для нього пропозиції. Роки "перебудови" висунули нове потужне покоління митців, ту "нову українську хвилю", яка й окреслила провідну творчу проблематику часу, привернула широку увагу до мистецтва України. Мистецтво другої половини 1980-х — початку 2000-х років уже сьогодні усвідомлюється як важливий етап у розвитку вітчизняної художньої культури, в якому можна виділити два періоди. Кінець 1980-х — початок 1990-х років став для вітчизняної образотворчості часом стрімкого злету з бурхливими виставками в Україні та за кордоном, поширенням нових форм та видів художнього висловлювання, естетичних моделей та ідеологій. У творчу практику ввійшли такі види мистецтва, як інсталяція, асамбляж, різноманітні художні акції, перформанс, відео-арт, помітне місце посіли різні види фотографії, що не тільки доповнили традиційні живопис, скульптуру та графіку, а й перекодували усталену образотворчість на візуальне мистецтво, образні виміри якого більше відповідають особливостям сучасної культури. Традиційні мистецтва теж розширили свій образно-пластичний діапазон: у живопис, графіку та скульптуру ввійшли різноманітні нефігуративні, абстрактні засоби художнього висловлювання, складні сюжетно-змістові зіставлення, парадоксальна метафористика. Традиційна картина змінила свої прикмети, то наближаючись до художнього об'єкта, то перетворюючись на своєрідний пластичний текст. Скульптура збагатилася новими матеріалами, темами, естетичними ознаками, все частіше зближаючись з інсталяцією та різними видами художніх об'єктів. Нові комп'ютерні технології безмежно розширили можливості графіки, ввели до її структури живописні прийоми, фотографію тощо. Сценографія поповнилася різноманітними матеріалами та аудіовізуальними засобами, вона все частіше перетинається з перформан-сом, утворюючи нову синтетичність просторового дійства... З середини 1990-х років вітчизняне мистецтво вступило у нову фазу свого розвитку;-позначену розгалуженням художнього життя, підкисленою різноманітністю пошуків. Однією з провідних тенденцій часу стає не тільки залучення українського мистецтва до світових художніх надбань, а й прагнення визначити його місце у загальному культурному процесі. Перед українським мистецтвом постало складне завдання: з нових позицій державотворення окреслити національний культурний простір, переоцінити його надбання, визначити в ньому плідні, життєздатні струмені. Ставши на шлях демократичних перетворень, українське суспільство, культура і мистецтво залучилися до ринкових відносин. Це привело до змін у художньому житті з його приватними та громадськими інституціями, творчими, виробничими, виставковими структурами, позначилося на ідеологічних, світоглядних та особистісно-психологічних орієнтаціях. У мистецтво повернулися такі відкинуті радянською системою цінності, як авторська позиція, творча індивідуальність, самобутнє бачення світу, несхожість вислову, вагомість та значущість власного світогляду. На художню сцену повернувся і глядач — одна з головних дійових осіб художнього процесу. Тепер уже не як безособовий, узагальнено-статистичний чинник, не як уособлення держави чи ідеології, а як жива, активна особистість з власними смаками, уподобаннями, естетичними потребами, яка хоче вільно обирати в широкому просторі мистецтва те, що їй близьке й цікаве, яка росте і змінюється, а тому чекає змін і від мистецтва. Знайти свого глядача стає однією з головних проблем художника. А це, у свою чергу, змушує багатьох митців переосмислювати спрямування своєї творчості, визначати нові пріоритети, часто докорінно змінювати тематику, стиль, художню мову робіт.


Проте умови ринку, необхідність співіснувати з його законами висувають перед мистецтвом нові проблеми, спокуси та загрози. "Дух часу", складна місія мистецтва в сучасній культурі далеко не тотожні "духові ринку". Потреба суспільства у мистецтві сьогодні, як і в попередні епохи, визначається тим особливим духовним змістом, у найшир-шому розумінні цього слова, який здатна відкрити людині тільки ця сфера творчості. Існування мистецтва на перетині культурних процесів та маркетингових стратегій, естетичних тенденцій та ринкових законів не лише обумовлює вартість та значущість художнього твору, а й вимагає від митця усвідомлення свого місця в цих процесах, напруженої роботи та відповідальності. Перед мистецтвом постає складне завдання виокремлення таких духовно-естетичних вартостей, які б відповідали запитам сучасної людини, несли в собі плідні пропозиції національного культуротворення, могли увійти у широкий світ як конкурентноспроможні цінності.


Складність сучасних творчих шукань пов'язана ще й з тим, що саме на кінець XX ст. припадає новий злам культурно-мистецьких епох. На зміну постмодернізму, який визначав головну художню проблематику другої половини століття, з його тотальною ревізією минулого, плюралізмом, демократичністю, усуненням опозиції між масовою та елітарною культурою, активним залученням найширшого кола найрізноманітніших традицій, у середині 1990-х років приходить постпостмодернізм, пов'язаний з загальними процесами світової глобалізації, які все помітніше впливають на культуру, викликаючи прагнення скоріше підключатися до них або беззастережно їм протистояти. Поширення нових засобів інформації (світова мережа інтернет), поява мистецтва нових медіа спричиняють виникнення інших естетико-світоглядних категорій і перетлумачення усталених мистецьких визначень, пропонують нові стосунки між художником, його твором та глядачем. А це, у свою чергу, докорінно переструктуровує художній процес, сприяє переосмисленню ролі та місця його окремих складових і механізм поступу в цілому. Мистецтво усвідомлюється сьогодні як багатошарова, рухлива, відкрита складова культури, що акумулює в собі естетичні, соціальні, політичні, історичні, ідеологічні, психологічні й етичні струмені. Найтісніше пов'язане з життям людини та суспільства, мистецтво пропонує нові точки зору на світ, розширюючи людський досвід, втягуючи в царину художності інші, досі не есте-тизовані сфери людського буття та діяльності. Не випадково чи не найголовнішою проблемою українського мистецтва стало самовизначення в тому переплетінні контекстів — світового і європейського, національного, пострадянського і новодержавницького, колоніального і постколоніального, модерністичного, постмодерністично-го і постпостмодерністичного, — яке й становить неповтор-лість сучасної вітчизняної культурної ситуації. Проте ця тема може розглядатися і конкретніше. Адже сучасний художник, як "вільний подорожній культури", може не тільки обирати місце проживання, переїжджаючи з країни в країну та несучи з собою в інший контекст образи своєї культури, а й створювати в мистецтві власний, особливий простір, ідентифікуючи його з різними епохами та культурами. Як визначає художник своє місце у сучасному мистецькому розмаїтті, як спрямовує свою творчість? І тут мистецька проблематика навпрямки стикається з суспільною та загальнокультурною. Адже саме необхідність ідентифікації стала головною проблемою для пострадянських країн,які після розвалу останньої світової імперії здобули незалежність.


  продовження 3
>>тексту

WEB АЛЬБОМ
Мистецтво України 1991-2003
художні твори

Галина Скляренко
кандидат мистецтвознавства
повний текст альбом " Мистецтво України 1991-2003 "
Київ" Мистецтво " 2003

©2006