Оксана Полтавець-Гуйда

Оксана Полтавець-Гуйда.Останній автобус.1982,п.о.130х125

Оксана Полтавець-Гуйда з дитинства прагла стати художником. Цьому сприяла наявність спадкового таланту, проявленого в тому, що практично вся сім'я - і батько Віктор Полтавець, народний художник України, і вона сама, і сестра Наталя, а, згодом, чоловік і старша донька — художники. Вона жила і виховувалась в елітарному мистецькому середовищі: змістовні розмови дорослих друзів батька — знаних художників, письменників, акторів, найкращі книжки в багатій домашній бібліотеці, золота медаль у загальноосвітній школі й вільне слухання останнього курсу в РХСШ ім. Шевченка... Все це привело тендітну біляву сірооку дівчинку у 1975 році на живописний факультет Київського державного художнього інституту. Там закінчила майстерню прекрасного живописця, майстра батальних сцен народного художника України, професора Віктора Шаталіна. Вчилась не просто на «відмінно», а так, що отримувала престижну підвищену стипендію ім. Василя Касіяна. З 1980 року Оксана Полтавець-Гуйда — вже повноправний учасник художнього процесу: бере участь у всеукраїнських, всесоюзних і закордонних виставках, де проявляє себе як художник із визначеною системою поглядів на життя і творчість. У 1982 році вона створює картину «Останній автобус», присвячену юності й коханню. Ця робота здобула визнання, була широко репродукована й на довгі роки стала візитною карткою художниці. А потім, — творчі майстерні Академії мистецтв СРСР, де вдосконалювала своє уміння та професіоналізм під керівництвом народного художника СРСР, професора Сергія Григор'єва. 1983 року за рекомендацією Тетяни Нилівни Яблонської Оксана Полтавець-Гуйда вступила до живописної секції Національної Спілки художників України. Вплив цих непересічних педагогів і, насамперед, батька Віктора Полтавця, на творчість талановитої художниці був таким сильним, що вона безстрашно бралась за вирішення й виконання таких складних у творчому й психологічному планах картин, які й для досвідченого митця були б дуже непростим завданням. Упевнено справлялась з багатофігурними композиціями, змальовуючи події, що мають розвиток і в часі, і просторі. Уважно працювала над образами, кожен з яких ніс серйозне психологічне навантаження і, як режисер, грамотно та напружено організовувала драматургію твору й влучно та переконливо доносила ідею до глядача. Такою була вже дипломна робота «Народні лесники»(1980) - багатофігурна, складна за композицією та драматургією, картина на історичну тему. Історична тема, яка за всіх часів вважалась найскладнішою в ремеслі художника, й надалі цікавила Оксана Полтавець-Гуйда. Для її вирішення вона не шкодувала часу й енергії — занурювалась в архівні документи, вивчала автентичну культуру й в результаті демонструвала динамічну, композиційно складно і довершено побудовану, надзвичайно життєву сцену, наприклад, «Великокняжого соколиного полювання на Русі»(1980), або філософськи задуманий екскурс в історію роду сучасника «Покоління»(1987)... Але історія давніх часів не затьмарила інтересу до сьогодення й з'явились могутні «Прохідники»(1981), архаїчні «На коноплях» (1985), епічний «Дід Панас і буслики» (1989), глибоко інтимна «Банька» (1982), і не менш інтимна «В майстерні» (1990). Художниця завжди точно вловлює і передає особливості й стилістику часу, характери образів, неповторний лад усього твору, такі «Будні на іподромі»(1982), «Творча група. Роздуми»(1989) тощо.


>> галерея

Особлива тема в творчості Оксана Полтавець-Гуйда — сім'я: численні проникливі, теплі портрети доньок, «Покоління» (1987), «Літо в Паланзі»(1989), «Сім'я» (1988), «Стефанія» (1999), «Марія» (2003)... В них — піднесені роздуми про вічні цінності традицій, любові, спадкоємності й творчого руху в майбуття. Оксана Полтавець-Гуйда — автор непересічної галереї видатних людей України. Серед них «Портрет Тамари Стратієнко, народної артистки України» (1986), «Портрет народного артиста України Анатолія Хостікоєва» (1995), «Портрет Тараса Петриненка» (2001) «Портрет народної артистки України Наталі Сумської» (2003), «Портрет академіка О.Шалімова» (2003) тощо. Для кожного з портретованих художниця знаходить позу, ракурс, рух, притаманні саме йому. Антураж, який виразно й влучно працює на образ, підкреслює характерні риси людини завжди ретельно знайдений і підтримує задум авторки. Так тлом портрету Анатолія Хостікоєва слугують театрально вбрані, прикриті масками фігури, що символізують багату й різноманітну професійну реалізацію актора. А Наталя Сумська змальована білою напруженою струною у розкішному білому ж з квітами кріслі. Тут фон нейтральний, світлий, без уточнень. Вся увага акцентована на елегантній по-королівському виструнченій поставі актриси, яка буквально пропалює глядача глибоким ясним поглядом. Оксана Полтавець-Гуйда.На коноплях.1985,п.о.160х125 Інтерес художниці до історії України з часом трансформувався і виявився у серії картин «З української старовини». Тут особлива увага привертається до традиційного побуту, краси звичаїв та ритуалів. Старовинна символіка народного національного вбрання різних верств населення, його культура і краса, образний вплив та властивість оберегу, - все це стає темою композицій «Велшсдень»(1997), «Сусідки» (2001), «Весільні рушники»(2002), «Маека»(2005)... В натюрмортах Оксана Полтавець-Гуйда одухотворена матерія, вибудувана за задумом авторки в певні композиції, стає об'єктом живописних досліджень й роздумів художниці про світ матеріальний, його форми, колір, світлоповітряний простір й мінливість барв та настроїв, залежно від емоційного стану та настрою людини, яка його спостерігає: «Натюрморт з металевим посудом» (1982), «Натюрморт зі срібним кавником» (1995), «Осінній натюрморт» (1996), «Польові мальви» (1999), серія «Сільських натюрмортів» (2004-2006), «Різдвяний натюрморт з ангеликом» (2005). Численні й різноманітні пейзажі з доробку художниці демонструють її прагнення творчо вирішувати проблеми істинно пленерного живопису, що твориться на відкритому повітрі, при мінливому природному освітленні. Ці завдання і проблеми притаманні власне українській традиційній живописній школі. Київ, Седнів, Полтавщина, Крим — ось коло улюблених мотивів, вибраних місць, де художниці працюється особливо легко, піднесено, де душа летить до неба, а очі вбирають всі тонкощі світло-кольорових нюансів пейзажу, де пензель ніби сам знає в якому ритмі йому рухатись. А в результаті переосмислення народжувались такі картини, як монументально-декоративне панно триптих «Київ золотоверхий»(1997), «Копички»(1997), «Пейзаж з дубом-велетнем»{2000), «Вечір над Удаєм»(2002) «Дощик на покосах»(2003), «Літечко» (2005) тощо. 2004 року відбулась творча поїздка Оксана Полтавець-Гуйда до Китаю. Враження про незбагненний для європейця світ цієї країни з багатою, давньою і таємничою культурою художниця відтворила в ряді полотен: «Внутрішній дворик. Китай»(2004), «Натюрморт з китайською лялькою»(2005), «Портрет Чиоу /на»(2006)... Творчий доробок Оксана Полтавець-Гуйда вагомий і різноманітний, доповнений вихованням двох талановитих донечок Марії і Стефанії та енергійною роботою на педагогічній ниві. З 2000 року багато сил вона віддає викладацькій роботі в Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М.Бойчука, завідуючи з 2001 року кафедрою художніх основ факультету ДПМ, а з 2005 — кафедрою живопису інституту, її життєвий і професійний шлях не можна розділити — вони злились-переплелись у виразно окреслений й гарно прокладений путівець. Він відбиває світло протиречивої епохи перемін, напруженої ідеологічної боротьби, надій, зрушень, національного піднесення й економічного спаду в Україні. При такій непростій лінії життя в роботах художниці завжди звучить оптимізм й світлий погляд на сьогоденне та прийдешнє.

Олеся Авраменко, кандидат мистецтвознавства.


Національна Спілка художників України
Оксана Полтавець-Гуйда
Альбом
2006

©2006