Українське мистецтво - традиції та сучасність

Висвітлення та аналіз сучасного художнього процесу є, напевне, однією з найскладніших і в той же час найактуальніших проблем сьогодення. Тим більше, що в ньому існують найрізноманітніші явища, тенденції, спрямування, яскраві творчі індивідуальності й самобутні авторські шляхи. Поєднання в одному альбомі творів художників різних поколінь і творчих зацікавлень, які працюють у різних напрямках, видах, жанрах, техніках мистецтва, дає можливість наочно показати головні спрямування сучасного художнього процесу в Україні, розкрити його провідні риси, ознаки та зміни, що відбулися у мистецтві, виявити несподівані, досі не помічені паралелі між, здавалося б, далекими одне від одного художніми явищами та авторськими позиціями, а найголовніше — вийти за межі внутрішньомистецьких інтерпретацій, представити художні пошуки нашого часу в контексті складних процесів національного культурного поступу. Адже про кого б з вітчизняних митців ми не говорили сьогодні, ми так чи інакше говоримо про Україну, її культуру, де окрема творчість тією чи іншою мірою виявляє її неповторний образ, а кожний художник розкриває його складову, всі ж разом — те своєрідне, часом парадоксальне, яскраве і неповторне ціле, яким постає перед нами мистецтво України.


За інтенсивністю суспільно-політичного та культурного життя, кардинальністю соціально-економічних зрушень, що відбулися в країні, період з 1991 року, — а саме ним окреслено часові межі альбому, — цілком можна назвати революційним, настільки суттєво змінилося обличчя України, іншими стали риси її національного буття. Здобувши незалежність, Україна вступила у новий, надзвичайно важливий етап свого розвитку. Яке місце посідає мистецтво в сучасній українській культурі? Які риси визначають його особливості? Як відбилися в ньому нові національні культурні вартості? Відповісти на ці запитання непросто, тим більше, що й само українське мистецтво переживає складний період самовизначення у процесах сучасного національного будівництва. Але чи можна вже підводити певні підсумки його розвитку в нових умовах незалежного державотворення? Думається, що так. Адже для сучасного мистецького процесу, з його стрімким розгортанням, активним розширенням художнього простору, в якому виникають усе нові й нові теми, об'єкти, мистецькі мови, де постійно переоцінюється попередній досвід і уточнюються естетичні координати, кожне наступне десятиліття стає насиченішим, висуває нові погляди на світ, життя, людину.

продовження
>>тексту


Складність сучасних творчих шукань пов'язана ще й з тим, що саме на кінець XX ст. припадає новий злам культурно-мистецьких епох. На зміну постмодернізму, який визначав головну художню проблематику другої половини століття, з його тотальною ревізією минулого, плюралізмом, демократичністю, усуненням опозиції між масовою та елітарною культурою, активним залученням найширшого кола найрізноманітніших традицій, у середині 1990-х років приходить постпостмодернізм, пов'язаний з загальними процесами світової глобалізації, які все помітніше впливають на культуру, викликаючи прагнення скоріше підключатися до них або беззастережно їм протистояти. Поширення нових засобів інформації (світова мережа інтернет), поява мистецтва нових медіа спричиняють виникнення інших естетико-світоглядних категорій і перетлумачення усталених мистецьких визначень, пропонують нові стосунки між художником, його твором та глядачем. А це, у свою чергу, докорінно переструктуровує художній процес, сприяє переосмисленню ролі та місця його окремих складових і механізм поступу в цілому. Мистецтво усвідомлюється сьогодні як багатошарова, рухлива, відкрита складова культури, що акумулює в собі естетичні, соціальні, політичні, історичні, ідеологічні, психологічні й етичні струмені. Найтісніше пов'язане з життям людини та суспільства, мистецтво пропонує нові точки зору на світ, розширюючи людський досвід, втягуючи в царину художності інші, досі не естетизовані сфери людського буття та діяльності. Не випадково чи не найголовнішою проблемою українського мистецтва стало самовизначення в тому переплетінні контекстів — світового і європейського, національного, пострадянського і новодержавницького, колоніального і постколоніального, модерністичного, постмодерністично-го і постпостмодерністичного, — яке й становить неповторyність сучасної вітчизняної культурної ситуації. Проте ця тема може розглядатися і конкретніше. Адже сучасний художник, як "вільний подорожній культури", може не тільки обирати місце проживання, переїжджаючи з країни в країну та несучи з собою в інший контекст образи своєї культури, а й створювати в мистецтві власний, особливий простір, ідентифікуючи його з різними епохами та культурами. Як визначає художник своє місце у сучасному мистецькому розмаїтті, як спрямовує свою творчість?

  продовження
>>тексту


WEB АЛЬБОМ
Мистецтво України 1991-2003
художні твори

Галина Скляренко
кандидат мистецтвознавства
повний текст альбом " Мистецтво України 1991-2003 "
Київ" Мистецтво " 2003

©2006