МУЗИЧНИЙ ЖИВОПИС ОЛЕКСИ ЗАХАРЧУКА

Серед розмаїття сучасних живописних течій, з їх калейдоскопом формальних прийомів, творчість Олекси Захарчука давно вже посіла чільне місце й по праву репрезентує українську культуру другої половини XX століття. Його мистецтво, органічно поєднавши в собі традиції і новаторство, реалізм і умовність, конкретність і метафоричність, вирізняється рідкісною послідовністю. О.Захарчук вірний одному жанру - пейзажу, одній темі -образам української землі, своїй знайденій художньо-пластичній мові, яка допомагає йому створювати на полотнах особливий світ, сповнений високої поетики та філософських узагальнень. Розпочавши в когорті художників-шістдесятників, пройшовши через захоплення монументальними формами, декоративністю, що були прогресивними мистецькими ознаками часу, художник звернувся до чудового, вічного, того, що оточує нас, - природи. Мистецтво О.Захарчука делікатне, в ньому немає примусово-вимогливої уваги автора до власної особистості. Небагатослівні у своєму образно-живописному лексиконі, його роботи наділені особливим магнетизмом, притягують глядача, спонукають до тихого роздуму "про світ і про себе". О.Захарчук, подібно до музиканта, імпровізує образи природи, сплавляючи в єдине ціле такі поняття, як конкретність і узагальненість. Він знаходить ноти-мазки, інтонацію-колорит, стан-світло, з яких складається цілісна мелодія, настрій художнього твору. Камертоном завжди виступає власна художня інтуїція творця, і цей камертон запобігає фальші. Художник трансформує природу, пропускаючи її через фільтр власних внутрішніх оцінок, і вона постає на його полотнах не просто частиною побаченого життя, а його феноменом. Вперше я побачила Олексу Захарчука у 1980-і роки в Седневі - своєрідній Мецці українських художників. Тут творило багато вже маститих майстрів і початківців, виростало не одне покоління дітей та онуків художників... Високий, худорлявий, злегка зсутулений під вагою етюдника, він щоранку йшов у седнівські луки. Повертаючись, приносив маленькі етюди, які згодом, у київській майстерні, перетворювалися на чудові картини -так само м'які й поетичні, як і седнівська природа. Олекса Захарчук створив свій Седнів - подібно до Т.Яблонської, К.Трохименка, І.Штільмана - і достойно продовжує низку цих визначних імен. Художник побачив не просто мальовниче українське село, а зумів відчути й передати первісну чистоту природи, її космічну велич - те, що є першоосновою, філософією буття. Природа ж натхнення художника є такою, що від миттєвого враження, першого сприйняття натури до її зображення на полотні має минути час - час власних роздумів, переживань, осмислення суті. Олекса Захарчук, як скульптор, відсікає все зайве, другорядне, випадкове, залишаючи головне -основу. При цьому в його творах є надзвичайна легкість, що не видає "кухні" - від "побачив" до "зробив". Полотна О.Захарчука - не традиційно написані з натури "пейзажі настрою", а завжди продумані, композиційно завершені та ритмічно організовані роботи, в яких природа виступає тонкою субстанцією, що несе в собі певний духовний код. Художник знайшов свою мову, в якій поєднуються почуття й математична точність, вишуканість і простота. Він навмисно спрощує природні форми, позбавляючи їх подробиць та деталей, однак при цьому вони не стають схемами, знаками. Митець зумів побачити ту невловиму грань між швидкоплинним існуванням конкретного мотиву в часі й просторі та нескінченною пульсацією вічного життя природи. У творчості Захарчука-пейзажиста ясно простежуються два начала - раціональне і романтичне. Природа в його краєвидах постає перед глядачем то камерними, поетичними, то панорамно-масштабними образами. Відповідно й натурні форми на полотнах художника то тануть у світло-повітряному середовищі, то виступають чіткими вагомими масами. Засніжені вулиці Києва, береги спокійного Снову, які потопають у зелені, широчінь седнівських луків, тепла прозорість літнього неба... Все це ми бачимо мовби крізь кольоровий туман. Образи природи водночас і реальні, й уявні. Природні форми втрачають свою матеріальність. Найтонші кольорові переходи мінливі, невловимі. Колорит - основна емоційна складова полотен -створює відчуття ефемерності середовища. Лесування надає живопису внутрішнього світіння. Ці пейзажі сприймаються як світле й прозоре марення про гармонію та красу світу. Згадуються слова Олександра Блока: "Такой прозрачной глубиньї не видел никогда... Такой глубокой тишиньї не сльїшал никогда..." Подібною споглядальністю і поетикою овіяні й монументальні образи природи, створені художником на високих канівських кручах, у мальовничих придніпровських Плютах. Композиція цих полотен сповнена класичної врівноваженості. Великі маси зелених пагорбів, серед яких губляться маленькі хатки, громаддя темних лісів на тлі нічного неба, де в тиші блискотить одинока зірочка... Перед нами безлюдний і загадковий світ. Тут образи природи близькі до ідеалів художників-романтиків. Вони позапобутові, відчужені від повсякдення - у ретельно дібраному колориті переважають насичені, холодні синьо-зелені барви, котрі нібито увібрали в себе кольорову домінанту землі. Сповнені сили й спокою, ці образи природи являють своєрідну модель всесвіту, де завмерли ритми безмежного часу. Місто в київських пейзажах майстра не урбаністичне, а ліричне, сповнене любові як до вічної природи, так і до вічної архітектури. Вулиці й будинки - місце появи снігу, інею, туману, імли. Присутність інколи людської постаті дає поштовх для сюжетного начала і не є лише кольоровим акцентом. А втім, якби О.Захарчук не обрав своїм "головним" жанром пейзаж, то, скоріш за все, виявив би себе як портретист. Це показала ще студентська практика у Вилковому, під час якої було створено серію гостро-характерних етюдів рибалок. Найчастіше його моделями стають рідні та близькі люди - родина художника. І матеріал він вибирає відповідний - теплий, м'який: пастель, олівець.

>> галерея

На виставці графічних робіт, що відбувалася в Національному художньому музеї України 1997 року і була присвячена пам'яті дружини художника, талановитого мистецтвознавця Алли Захарчук, експонувалася серія дитячих портретів молодшого Олексія - сина художника. Митець постав перед глядачем у новій подобі - як блискучий рисувальник. Ці роботи показали, що Захарчук-графік і портретист не менш талановитий, аніж Захарчук-живописець і пейзажист. За останні п'ять років, що минули між двома поважними датами - 70 і 75-річчям, Олекса Захарчук створив низку молодих за світосприйняттям та зрілих за майстерністю творів. Це - новий етап, пов'язаний з новими місцями. Будиночок, придбаний у селі Хитці, що на Полтавщині, стає для художника не просто місцем перебування, а майстернею, в якій вивіряється знайдене раніше та відкривається нове, більш глибоке й особливо трепетне ставлення до природи, а відповідно - до світу, який для майстра означає - життя. - Поетична основа полотен грунтується на вишуканості та простоті природних образів. Ретельно дібрані зображальні елементи створюють розмірений, тонко вивірений ритм, звучання якого переводить простий, реальний мотив -околиці села Хитці - в позачасовий стан, що триває нескінченно. Поетичними образами в нових роботах О.Захарчука (по-суті, як і раніш) є дерева, гладінь води, будиночок, що загубився серед пагорбів, дорога, що кличе в далечінь. Ріка подібна до дзеркала, в якому відображається світ, фантасмагорія динамічних хмар нагадує нам своєю величчю битву титанів... Сріблястість вечірнього світла, м'яке марево туману, тепло кольорів літнього полудня є не тільки зовнішнім станом пейзажного мотиву, але й визначенням внутрішнього стану художника, котрий працює в тонкій душевній гармонії зі своєю натурою. Дивлячись на роботи останніх років, відчуваєш, що художник зумів збагнути щось більш значиме, ніж просто поняття поетики природи. В пейзажах Олекси Захарчука -споглядальність, смуток, тиша, задумливість... У них -одухотворений світ, в якому живе художник і до якого він запрошує нас, глядачів, людей, що вміють бачити, цінувати, любити і берегти прекрасне як у бутті природи, так і у власній душі.

Олена ІВАНОВА-СОЛОДОВНИКОВА, мистецтвознавець

Національний художній музей України
Олексa Захарчук
Живопис,пастель
Альбом
Київ "Новий друк" 2004

©2006