Одеський художній музей

Колекція українського та російського мистецтва в Одеському художньому музеї

Одеському художньому музеї зібрана за багато десятиліть одна з найбільших у країні колекцій російського та українського дореволюційного мистецтва, збагачена творами радянських художників. Тепер музей законно пишається багатством своєї експозиції, проте початок був скромний і важкий. Історія створення музею характерна для дореволюційного часу. Своїм народженням він зобов'язаний прогресивній громадськості міста, ініціативі й енергійним зусиллям місцевого Товариства красних мистецтв. Діяльність Рисувальної школи, заснованої тим же Товариством 1865 року, організація в Одесі 1890 року великого творчого об'єднання українських художників, виставки — все це підтвердило своєчасність нового починання і сприяло створенню в місті художнього музею, його організацію було доручено 1898 року комісії на чолі з відомим українським художником і педагогом Киріаком Костянтиновичем Костанді. Фундаторам пощастило закріпити за музеєм кращу споруду міста. Тут 6 листопада 1899 року відбулось офіційне відкриття Міського музею красних мистецтв. Споруда музею — видатна пам'ятка архітектури класицизму початку XIX ст.— подивляє і тепер ясністю й красою пропорцій, художньою завершеністю ансамблю. Одноповерхові крила фасаду огинають просторий парадний двір і в його глибині сходяться до величавого високого шестиколонного портика. Сувору площинність стіни над входом збагачує барельєфний фриз із зображенням весільної процесії амурів. Пречудовий також інтер'єр, особливо першого поверху. Анфіладне розташування відкриває урочисту перспективу просторих залів з узорними паркетами, оздоблених ліпленням і розписами стелі, високими вікнами, з яких можна милуватися близькістю моря. Основу зібрання музею напочатку становила невеличка навчальна колекція картин Рисувальної школи. Понад 70 творів живопису відомих майстрів передала музеєві Петербурзька Академія мистецтв. Але в дальші роки музей поповнився лише 63 експонатами.
Поряд із російським мистецтвом експонувалося немало полотен західноєвропейських художників. Творів українського образотворчого мистецтва майже не було. Картини в експозиції були розподілені за школами, твори одного й того ж художника розвішувалися по залах у залежності від часу їхнього виконання. Музеї відвідували переважно художники, студенти, інтелігенція. В 20- роки ХХ сторіччя музей отримав нову назву— Народний художній музей. Новими стали і його суспільні функції. Збирання, збереження, вивчення та активна популяризація художньої спадщини набули загальнодержавного значення. В його експозицію влилися значні зібрання колишніх одеських колекціонерів. Музей почав систематично поповнюватись із Державного музейного фонду і за рахунок закупівель із приватних зібрань, його експозиція збагатилася чудовими творами І. М. Крамського, І. І. Шишкіна, М. О. Ярошенка, В. В. Верещагіна, А. М. Васнецова, Ф. О. Рубо та багатьох інших художників. Вагомим був не лише інтенсивний кількісний ріст колекції. Ще вагомішою була висока художня вартість нових експонатів. Так, наприклад, поповнення, що надійшли в 20—30-х роках, дозволили музеєві доволі повно представити першорядними полотнами творчість Д. Г. Ле-вицького, В. А. Тропініна, П. П. Чистякова, І. Ю. Рєпі-на, В. О. Сєрова та інших видатних майстрів.


>> галерея

Значним було поповнення музею творами видатних українських художників. Офорти Т. Г. Шевченка, картини С. І. Васильківського, М. К. Пимоненка, С. І. Світо-славського, О. О. Мурашка, досить значне зібрання полотен К. К- Костанді, М. Д. Кузнецова та інших членів Товариства південно-російських художників дозволили відобразити багатство й розмаїття творчої спадщини митців України. З 1937 року музей було перейменовано в Державний музей російського та українського мистецтва. На цей час ріст колекції, що охопила основні періоди розвитку вітчизняного мистецтва, дав можливість принципового перерозподілу експозиції. Наукова експозиція музею, що грунтується на історико-хронологічній послідовності й монографічному принципі показу творчості кожного художника, вперше була здійснена 1938 року.
Війна перервала повнокровну діяльність музею. В дні героїчної оборони Одеси, виявляючи неабияку відвагу, співробітники музею евакуювали більшість кращих експонатів у глибокий тил. Першого травня 1944 року, рівно через 20 днів після того, як місто було звільнене від фашистських окупантів.


>> галерея


Одеська картинна галерея (так іменувався до 1966 року музей) знову відчинила двері для відвідувачів. З поверненням експонатів було пророблено велику відбудовну роботу, ускладнену поганим станом приміщення музею, необхідністю реставрації ряду полотен, загибеллю частини архіву й деяких залишених в Одесі картин. У повоєнні роки цікавість до вітчизняного мистецтва з боку відвідувачів дуже зросла. Це своєю чергою зумовило багатогранність нинішньої діяльності музею, підпорядкованої завданню естетичного виховання трудящих. Співробітники музею постійно вдосконалюють експозицію, знайомлять десятки тисяч екскурсантів з шедеврами мистецтва, читають лекції, поповнюють колекцію та науково її опрацьовують, готують каталоги, буклети й виїжджають з пересувними виставками в сільські місцевості, влаштовують у музеї виставки, зустрічі з митцями й публікують про них статті та розвідки Так, наприклад, подійними були в культурному житті Одеси показані музеєм великі ювілейні обласні художні виставки робіт майстрів українського реалістичного живопису, творчість яких проходила в Одесі (К- К. Костанді, Г. О. Ладиженського, П. О. Нілуса, Т. Я. Дворникова, Г. С. Головкова, Є. І. Бу-ковецького, П. Г. Волокидіна), виставка російського та українського живопису XIX—XX ст. із приватних зібрань, виставка акварелі, пастелі, малюнків на рубежі XIX—XX ст. та ін.

Галкер Я.А.


Одеський художній музей
Альбом
"МИСТЕЦТВО" 1976

©2007