Сергій ШИШКО творчий шлях

СЕРПИ ШИШКО: ЛИСТ СВІТОВІ

"...із почуттям добрим і ніжним на пам'ять С.Шишко"

Є художники, чия творчість мало відома широкому загалові, однак заслуговує на високу оцінку й популяризацію.Ім'я Сергія Шишка відоме усім, а твори перебувають у багатьох державних та приватних збірках. Та незважаючи на офіційне визнання за життя, коли спливає певний час по смерті художника і настає нова епоха, виникає потреба переосмислити творчу спадщину майстра з точки зору сьогоднішнього глядача. Виставка його творів з приватних зібрань України дає нам таку щасливу нагоду. Сергій Федорович Шишко народився на Чернігівщині у родині ветеринарного і. Знайомство хлопчика з мистецтвом почалося з уроків у ніжинського художника та вчителя малювання П.П.Лапи, який назавжди прищепив йому любов до роботи з натури. Роком закінчення ніжинської школи-семирічки датується невеличкий етюд "Полуниці, де ягоди, що лежать на однотонній площині стола, на умовному тлі, зображено з великою любов'ю та старанністю. Цей перший нам художній твір С.Шишка наочно свідчить про набутий їм у Ніжині та про глибокий інтерес до вивчення натури. Про це ж свідчать і два пейзажних етюди 1927 р. Наступним етапом у житті С.Шишка було навчання у Київському художньому інституті. Представлені на виставці твори демонструють двох видатних митців-викладачів: М.Бойчука та Ф.Кричевського. В "Автопортреті" вражає висока якість рисунку, монументальність образу. 1933 року С.Шишко залишає інститут, - так, наче річка, що шукає собі нове русло замість перегородженого старого. Пейзажні етюди, створені у 1930-х років на рідній Чернігівщині ("Вівці") свідчать про набутого у Києві досвіду, про самостійні пошуки у дусі барбізонців та К.Коро. Відчуваючи брак професійних знань, художник подається до Інституту живопису, скульптури і архітектури у Ленінграді, де невдовзі разом із кращими потрапляє до майстерні Б.Йогансона. Пейзажні та жанрові навчання свідчать про засвоєння принципу живописності: висвітлюється палітра, контрасти пригашуються; форма будується широкими мазками та площинами гармонійних чистих кольорів, зростає роль світлого ґрунту як оптичного підсилювача прозорості фарб. Найбільш майстерним твором цього періоду можна вважати "Натурницю" 1940 р., де зображення побудоване на тонких нюансах переважно тонів. Постать серед предметів зі зникаючими контурами занурена у середовище, насичене кольоровими рефлексами. У цьому етюді - передбачення зрілої імпресіоністичної манери художника. Другим полюсом академічного навчання, від якого пішли картини-пейзажі 1950-х років, була праця над дипломною тематичною композицією "До партизанів", від якої залишилося багато ескізів, виконаних олівцем, вугіллям та олією. Напевне, необхідність конструювання ідеологічно вивіреного була внутрішньо неприйнятна для С.Шишка.


>> галерея


Втім, уроки Б.Йогансона,який"поставив око" своєму учневі, навчив бачити, що "у природі немає нічого відокремленого", не пройшли марно. Художник обирає пейзаж, і потік творчості знову повертається у природне для нього русло. Представлені на виставці твори дають можливість прослідкувати еволюцію живописної манери С.Шишка у цьому головному для нього жанрі, завдяки якому він став відомим майстром із яскравим лицем, що відразу розпізнається. Наприкінці 1940-х років у творах художника з'являються характерні саме для нього прийоми: поверх гладенького, часто напівпрозорого підмальовка крони та стовбури дерев зображаються тремтливими невеликими прямокутними мазками густої фарби, де початкові кольори не губляться у сумішах, а зберігають свій чистий голос. Протягом наступних років цей прийом розвивається у бік зростання пастозності, виразності рельєфу поверхні, розмаїття форми та напрямку мазків. Приблизно з кінця 1950-х років С.Шишко вступає у період творчої зрілості, імпресіоністичний за своєю сутністю. Життя Сергія Федоровича було насиченим та інтенсивним: творчі поїздки по різних регіонах України чергуються з творчими звітами, участю у республіканських та всесоюзних, групових та персональних виставках. Здавалося б, художник чудово "вписався" у радянське мистецтво з його "єдино вірним" методом соціалістичного реалізму. Він їздив по заводах і колгоспах, його праця була відзначена чисельними званнями й нагородами. Втім, перефразовуючи нашого філософа, "світ не впіймав його". Нічого, мабуть, не було таким неприйнятним для художника, як насильство над природою та людиною, що стає зворотною стороною "перетворення дійсності", і у його "ідеологізованих" краєвидах природа й людина перебувають у гармонії. Те саме стосується навіть закінчених у майстерні міських пейзажів-картин. Сучасна архітектура та меморіальні пам'ятники не пригнічують людей, - вони наче зроблені з однієї субстанції, злиті у єдиний безупинний потік життя. Пам'ятники подібні до верхівок дерев, будинки підпорядковуються алгоритмам росту, мости не вкорінюються на берегах, а в невтримному пориві зависають у повітрі. Художник свідомо обирає прості й усім знайомі мотиви - фонтан у Першотравневому парку, Володимирська гірка, мости через Дніпро, куточки Голосіївського лісу, - повертаючись до них час від часу, створює живописні цикли, що неспішно, без пафосу оповідають про улюблені місця киян. Інтонація чарівливої простоти, яку породжує любляче серце, є тим, що заворожує, притягує глядачів ось уже більш як півсторіччя. Київ - спокійний, величний, що так зручно вмостився на схилах Дніпра, постає живою істотою, яка затишно й ненав'язливо приймає усіх у свої обійми. Живопис С.Шишка - це завжди любовний діалог з Природою, у ритмі серця: інколи повільний, інколи схвильований, але завжди щиросердечний. Він - її повноважний представник, таємний адвокат у світі цивілізації. Слідом за кожним мазком майстра Природа у відповідь розкривається новим рухом, відтінком, і цей рух знову перетворюється у мазок, і так до завершення етюду. Починаючи з 1960-х років, з'являється все більше "чистих" краєвидів, де немає зображення людини. В останні двадцять років життя, після смерті дружини й дочки, його живопис змінюється. Тепер природа сама приходить до нього у майстерню, - так виникають чисельні натюрморти, у яких завжди присутні квіти.


>> галерея


Художник все більше заглиблюється у себе, імпресіоністичній манері приходить на зміну експресіоністична. Ці квіти побачені душею, іноді в них навіть важко розпізнати реальні рослини. Пастозність живопису помітно посилюється, фарба наноситься нерідко просто з туби, іноді змішується пензлем, мастихіном або пальцем просто на полотні, а рельєф її збільшується настільки, що інколи мазки згортаються усередину, утворюючи мушлі та лабіринти. У натюрмортах С.Шишка часто зображується папірець з написаним текстом, або конверт з листом. В одному з останніх натюрмортів майстра можна навіть розібрати слова, вдавлені тонким пензлем або його держаком у сирому фарбовому тісті: Дорогому [нерозбірливо] на память. За спогадами медсестри з лікарні, де він у той час перебував, картина призначалася у подарунок комусь із знайомих художника, однак з якихось причин не потрапила до нього. Та, може, нерозбірливість імені підказує, що присвячення адресоване кожному з нас, світові у цілому? Шлю Світові свого листа, Хоч він не шле вістей, -Природа з ніжністю сама Нашепотіла текст. Не знаю - лист, до рук яких Впаде, прибувши в світ. Заради Неї, земляки, -Ніжно - мене судіть. (Емілі Дікінсон, вірш 441, 1862 р. Переклад В.Ц.) Виставка спадщини С.Ф.Шишка, що презентує близько 70 його живописних та графічних творів, повноцінно висвітлює еволюцію його творчості. Усі твори або походять з сім'ї художника, або мають прозорий провенанс, і є безумовно автентичними. Проблема фальшування живопису й графіки С.Шишка стоїть сьогодні достатньо гостро. Фальсифікати, що створюються останніми роками, нерідко мають "серійний" характер. Вони імітують окремі мотиви краєвидів майстра. Надалі, разом із зростанням вартості творів С.Шишка, їх кількість, найвірогідніше, збільшуватиметься. Хочеться сподіватися, що вивчення особливостей техніки й технології живопису (що нині проводиться спільнозкандидатомхімічних наук Л.М.Лугіною) розширить наше уявлення про творчий процес С.Ф.Шишка, і в той же час допоможе при автентифікації спадщини видатного українського художника.

Володимир Цитович, Тетяна Тимченко


Сергій ШИШКО
Твори з приватних збірок
Альбом. Автори-упорядники Білоусов М.П. Вакуленко Є.Ю.
Київ2006

©2006